До того ранку
До того ранку в мене було звичайне життя. Робота, родина, крипта як серйозне хобі – холодний гаманець, мульти-сиг, паролі на залізному ключі, seed у двох сейфах у різних містах. Я читав про злами, про фішинг, про SIM-swap і був упевнений, що в мене все під контролем.
Я думав, що небезпека – це хакер на іншому континенті. Не уявляв, що небезпека прийде у формі людей з ордером.
6 ранку. Обшук
Стук у двері був такий, ніби вибивали. Дружина у халаті, дитина прокинулась і не зрозуміла, чому в кімнаті чужі чоловіки у формі. Дві групи слідчих, понятий, який весь час дивився в підлогу, відеокамера в обличчя.
Мене підозрювали у крадіжці біткоїнів з чужого холодного гаманця. Сума – багатозначна. Потерпілого я ніколи в житті не бачив. Але в матеріалах справи фігурував мій IP, мій MAC-адрес і фрагмент адреси мого гаманця, який нібито «взаємодіяв» з гаманцем потерпілого. Технічно це означало нічого. Юридично – формально достатньо, щоб мене забрати.
«Підпишіть тут, віддайте seed – і ми вас відпустимо. Будете сперечатись – поїдете в СІЗО».
Слова слідчого на кухні, через десять хвилин після обшуку.
Я знав одне правило, тверде як бетон: ніколи не підписувати нічого без адвоката. І ніколи, за жодних обставин, не передавати приватний ключ. Я мовчав. Через дві години мене повезли в ІТТ (ізолятор тимчасового тримання). Ще через 72 години – у СІЗО.
СІЗО
Камера. Дванадцять чоловік на місцях, розрахованих на вісім. Сусіди – наркозбут, водій з ДТП із загиблим, шахрай з квартирами, хлопець, який не розумів, за що він тут уже другий рік. Світло не вимикається ніколи. Запах, до якого неможливо звикнути за тиждень. Перший дзвінок дружині – на п'ятий день, три хвилини, під наглядом.
Найстрашніше було не побутове. Найстрашніше – це повна невизначеність. Ти не знаєш, скільки тут будеш. День? Місяць? Рік? Сім років, якщо «доведуть»? Час перестає мати форму. Ти прокидаєшся і не розумієш, котра година, котрий день тижня, скільки тебе тут уже не було видно своїм.
«Тут нікого не цікавить, винен ти чи ні. Тут цікавить лише, чи зламаєшся».
Сусід по камері, який сидів уже одинадцятий місяць без вироку.
Поки я був усередині, моїй дружині дзвонили. Не з офіційних номерів – з мобільних, з різних. «Жінко, ну ви ж розумна. Нехай чоловік віддасть ключі, напише пояснювальну, і він сьогодні буде вдома. А інакше – ну, самі бачите, як буває». Її голос на тому триразовому дзвінку я пам'ятаю досі. Це найгірше, що з мене робила ця справа: не я страждав – страждали ті, кого я любив.
Застава
Адвокат подавав клопотання про зміну запобіжного заходу тричі. Перші два – відмова без пояснень. На третій раз слідчий суддя призначив заставу. Сума – така, що в нормальному житті її виплачувати треба роками.
Як рахували? Просто: курс біткоїна на день обшуку, помножений на заявлений «обсяг збитку». При цьому суд не зміг (і не схотів) пояснити, чому береться саме той курс, а не середній за квартал, і чому нараховується вся сума, а ніхто з експертів ще нічого не підтвердив. Логіки в розрахунку було рівно стільки ж, скільки в підставах для самої справи. Тобто нуль.
Збирали всією родиною. Дружина продала своє авто. Батьки зняли заощадження, які відкладали на пенсію. Близькі друзі занесли під розписку. За два тижні нашкребли – рівно стільки, скільки призначили.
«Я вийшов на свободу винним боржником. Але вже не зеком. Це різні всесвіти».
Гнила система
Я не буду писати, що система зла. Я скажу гірше: вона не вміє. А коли не вміє – ламає того, хто потрапив під руку, бо так простіше, ніж розбиратись.
Ось що я бачив на власні очі за час, поки справа тривала:
- Слідчий, який в офіційному протоколі назвав seed-фразу «паролем від акаунту Google».
- Експертиза, у якій половина тексту – копіпаст з україномовної вікіпедії, а друга половина – суперечить сама собі.
- Прокурор, який на засіданні цілком серйозно запитав: «А цей біткоїн – він що, файл? Його на флешці носити можна?».
- «Терміново необхідні слідчі дії», які тривали чотири місяці без жодного допиту.
- Натяки через третіх осіб: «Слухай, ну це питання на пів-сотні. Ну давай по-людськи закриємо».
Я не платив. Не тому, що такий принциповий. Просто у мене вже не було чим. І саме це, як не дивно, виявилось найкращою з можливих стратегій.
Боротьба
Коли мені нема що дати – я можу тільки знати більше за них. Я почав читати. КПК, постанову Пленуму, практику Європейського суду з прав людини щодо незаконних обшуків і недопустимості доказів. Потім – книги по on-chain форензиці. Потім – публічні Chainalysis-звіти, методички TRM Labs, ціле комʼюніті блокчейн-аналітиків у Twitter.
Першу серйозну процесуальну помилку у власній справі я знайшов сам: ухвала слідчого судді на обшук виходила за межі заявленого предмету і не містила обовʼязкових реквізитів. Адвокат використав це – частина доказів пішла на виключення. На моїх грошах ми замовили незалежну контр-експертизу у фахівця, якого знають у галузі. Її висновки рознесли експертизу слідства на запчастини.
У якийсь момент я зловив себе на думці: я перестав бути жертвою справи. Я став її співавтором – з боку захисту. І мені почало здаватись, що це і є вихід – не для мене одного.
Що я зрозумів
Перше: експертиза слідства у крипто-справах слабка. Більшість слідчих не розрізняють custodial і non-custodial гаманець, не знають, як насправді працює multi-sig, плутають seed-фразу з приватним ключем. Це наша головна перевага в суді – якщо знати, куди тиснути.
Друге: тиск ламає не справу, а людину. Хто витримав мовчання у перші дні – у того справа жива. Хто «зізнався, щоб відпустили» – той підписав собі вирок задовго до суду.
Третє: жертви крадіжок крипти в Україні залишаються самі. Поліція не вміє трасувати on-chain. Біржі ігнорують «непрофесійні» запити українських органів. Люди втрачають мільйони – і їм просто немає до кого піти.
Четверте, найголовніше: гроші можна заробити знову. Час у СІЗО – ні. Тому ми бʼємось за кожен день свободи клієнта так, ніби це наш власний день.
Чому я роблю те, що роблю
Якщо ти зараз читаєш це о четвертій ранку, бо завтра допит, обшук або просто тому, що в голову лізе всяке – я був на твоєму місці. Буквально. На тій самій кухні, з тим самим відчуттям, що земля зникла з-під ніг.
Моя справа ще триває. Деталей я розкривати не маю права. Але все, чого мене навчили ці місяці – від ІТТ і СІЗО до клопотань про заставу, від контр-експертиз до on-chain розслідувань – я використовую щодня. Для тих, кого «шиють» по 185-й чи 190-й. Для тих, у кого вкрали крипту і кому сказали «ну, це ж ваш ризик». Для тих, хто просто хоче зрозуміти, чи можна в Україні легально тримати USDT і не сісти.
«Я не обіцяю, що буде легко. Я обіцяю, що ти не будеш сам».